Поза грою - крик душі...

Цей блог мав бути про покер. Про турніри, якісь там ІТМ-и, пуші... Але зараз навіть думка про стіл і карти викликає в мене порожнечу.

Тому що моє життя згорнулося в один короткий рядок:

Батька забрала швидка.

Одного моменту просто настає реальність, де не існує ні ріверів, ні блефів. Є тільки реальність. Інсульт, крововилив. Тромб. І операція, яка може тривати до 6 ранку.

Сказати, що я був у шоці - нічого не сказати. Я був ніби вирваний із тіла. Повітря кололо в легенях. Серце - як пульсуюча кулька на межі розриву.

Мене питали: “Як тримаєшся?”

А я не знаю. Бо від того моменту я просто існую. Без покеру, без фокусу. Я не думаю. Я чекаю.

Чекаю дзвінка, чекаю слів "усе пройшло нормально", .

Хоч слово, хоч звук, хоч дотик живої руки, навіть якщо це тільки одна права, бо ліва ще мовчить.

А покер?..

Пробач, але на то зараз не стоїть х#й, як казав один мій знайомий. 

Я не можу думати про діапазони,. Я не можу відкривати лобі турнірів, коли відкриваю щохвилини Телеграм і оновлюю повідомлення. Є речі більші за гру. І коли вони трапляються - покер стає просто відкладеним життям...

Бережіть себе! Бережіть близьких! Всіх обійняв

.