стартонув марафон мтт, але допис в основному не про нього

раночку,

ютуб підсунув, а я в свою чергу згадав, шо виступ тапольського на київській алеї художників. то останній концерт/лайв на якому був до повномасштабного вторгнення.
тому є в ньому шось для мене затишне, безтурботне і приємне в спогадах.

ми з другом і його дівчиною сиділи десь подалі від діджейського пульту і обговорювали перспективу за рік-два полетіти пожити кілька місяців у аргентині (бо чого б ні?), а сьогодні провів одного з кращих друзів з відпустки і від того накатив сум.

бо ж гарно знати, шо твої близькі десь поряд і ти завжди можеш зустрітися на каву або піти на піцу/суші і випадково накидатися віскарем (бо чого б ні?)

втім не буду продовжувати тему, бо всі +/- розуміють, як буду її розвивати.
якшо ні, то нате ребус-підказку. 
якшо ж і після неї ні, ну... ладно🤷

кину один з треків того лайвсету.
якшо такий мелодійний драмчик подобається, то забивайте в ютубі liquid drum`n`bass і знайдете сотні нарізок подібної музики.

до покеру.
що ж. почав невеликий марафон на 100 мтт. думав спочатку на 200 робити, але бачу з моїми темпами я його закінчу десь за місяць. тому хай буде сто.

окремий пост теж почав накидувати і вивалю, як відіграю заявлену дистанцію. можливо треба буде розбивати на 2 частини, бо набереться багато тексту і скрінів. а може одним лонгрідом закину🤷

на кеш не забив, але він тепер буде займати суттєво менше мого покерного часу, бо весь основний період гри будуть "зжирати" турнірні загрузки.

знаю, існує думка, шо не слід змішувати кеш і мтт в одній сесії. хоча з нею не дуже погоджуюся, але вирішив її дотримуватися і розділяти дисципліни.

втім починаю паралельно читати книжку, коли залишається 1-2 турніри. а зважаючи, шо мої загрузки через прискіпливий селект поки не були більше 4 турнірів, то читаю катаючи (чи катаю читаючи) більшу частину часу. 
ще періодично ЧС відкриваю, якшо матч потенційно цікавий.
але дисципліни розділяю, да.

нанив у попередньому пості нормальну катку. от в такий покер ок грати.
коли "це мені. і це мені. добре, це тобі. а тепер знову мені. і це теж мені".

..втім без бруду не обходиться🙄🤮
преАІ і на рівер всім все дали.

*чисто математично бруд умовний, бо якшо брати шанси кожної з рук у цій роздачі, то в мене вони найкращі (40). ліворуч - 29. праворуч - 31.
інша справа: чи слід виставлятися на стек з їхніми руками?)
ну таке. я то розумію в шо🎪 і з ким🤡 сідаю грати.

фільм.
натрапив на рекомендацію на одному з ютуб-каналів, де підписаний.

хай не лякає рік виходу фільму, бо тут цікавий сюжет і неочікувана кінцівка. 
є голівудський ремейк, але його не рекомендували і радили саме оригінальне зникнення/spoorloos (1988).

це трилер у якому одразу показали, хто поганець. цікавий же він тим, шо до самого кінця не зрозуміло яка доля зниклої дівчини. разом з розв'язкою це і спонукало мене порадити це кіно.

картинка тут 80-х і може видатися дещо "несвіжою", але за сценарій+кінцівку відношу цей фільм до взірцевих в жанрі трилер. 

-----------------------------

написав на початку про подорожі, то згадаю фрагмент однієї з них.

в 2006 у батька на роботі профспілка запропонувала 2-тижневий автобусний тур по європі за 10% вартості для дітей співробітників не старших за 22. з умовою, аби вони були студентами або школярами.
оскільки до моїх 22 ще залишалося кілька місяців, і я якраз закінчував універ, то я чотенько вписався.

батьки видали мені 200Е. ще сотка-півтори в мене було відкладено зі всяких робіт-халтур і з таким от бюджетом потулив дивитися стару європу.

профспілка вже не вперше влаштовувала парад щедрості, тож частину людей знав з минулих поїздок, як і вони мене.
окремо попатякали з керівницею групи, бо ж ми з нею пересікалися до цього. вона не дуже розділяла мій формат відпочинку, а втім ні я, ні кілька інших учасників нашої ситуативної євротур-компанії ніколи буйними не були і проблем, відповідно, теж ніяких ні в кого не мало виникнути.

я і сам колись працював вожатим і в курсі, шо налагодити і підтримувати нормальну комунікацію з "заводілами" і "патістартерами" це трохи не найперше завдання. бо ж це можуть бути як потенційно найгірші твої вороги, так і найкращі союзники. 
побувавши в обох таборах завжди за друге. тобто адекватність, компроміси і відсутність перегибів з обох сторін.

тож анжела леонідівна була запевнена, в т.ч., шо її дочку ніхто не буде схиляти проводити час у нашій компанії. а самі ми влаштуємося на гальорці буса подалі від людей мета поїздки яких суто культурна і пізнавальна.

щодо самих автобусних турів: в 20 воно норм, круто і весело. ближче до 30 вже стає напряжно витримати навіть один нічний переїзд. в свої сорок з невеликим чітко розумію, шо в таке я більше не впишуся. тільки літак чи потяг. а якшо нема $ на літак, то нічо страшного посидіти вдома або скататися десь недалеко у вінницю чи одесу.

описувати ті насичені подіями два тижні буде доволі довго, тож зупинюся на історії про "дом періньон".
ми кілька днів були у парижі і нам видалося абсолютно логічним купити пляшку цього елітного брюта і розпити його на ейфелевій вежі.

в реаліях 2006 навіть 10Е, то прийнятний бюджет середньостатистичної вечірки на трьох на моїй микільській слобідці.
тут же мова йде про 100Е за самий дешевий "періньон". відповідно було прийнято рішення скинутися по 25Е і на 4 купити ту довбну пляшку.

головний сюрприз нас чекав на ейфелевій вежі. простоявши десь годину у черзі тільки аби увійти у саму вежу охоронець сказав, шо зі скляною тарою всередину нас не пустять (фак. хто б міг подумати?). на щастя якраз поряд тусили люди з нашої групи, тому пляшку ми віддали їм і того дня піднялися таки на самий верх.

скажу, шо проведені ~4 години у черзі для цього того не варті. на наступний день ми підіймалися на хмарочос монпарнас і це ті ж яйця тільки в профіль щодо виду.
але з тою різницею, шо в ніяких чергах стояти не довелося. туристів мінімум. вхід дешевший. ніхто нікому не заважає на оглядових майданчиках.

після провалу з ідеєю пити дороге шампанське на вежі ми ніяк не могли погодити підходящу локацію для такої урочистості.
тож у підсумку пляшка доїхала з нами до україни і була розпита в тамбурі потягу "чоп-київ"🤷

ні до, ні після більше не купував і не пив "періньон". 
особисто для мене це з категорії продуктів, які коштують 100-500-1000Е, бо є люди, які хочуть купувати шампанське саме за 100-500-1000Е, а не 10 чи 20. хоча смакова різниця там несуттєва і не певен, шо взагалі існує.

втім я не поціновувач. все, шо мені подобається з алкоголю, то всякі бадяги: якшо джек деніелс, то медовий. якшо ром, то з колою. якшо джин, то в нєгроні.

хіба до пива прискіпливий і так вийшло, шо те, шо мені подобається знаходиться у дорогому сегменті 100-200 грн за пляшку. 

але останнім часом так нечасто вживаю, шо виділити пару десятків баксів і раз на один-два місяці попити пива, яке люблю взагалі не проблема.

GL!