🌑🌓🌓🌔Від темряви до світла і навпаки🌕️🌖🌗🌘

Доброго вечора або іншого часу дня чи ночі, в залежності від того, хто коли прочитає!!!!

Сьогодні ( хоча чекав десь у середу) я отримав новий статус . Це вже мій третій статус на CARDMATES.

Я йшов до цього статусу рівно місяць і два тижні. Вже стільки часу я разом з вами.

Я давно не писав саме блогів, бо хватає кожного дня писати звіт про свій марафон "Дисципліна понад усе !!! День ,,," на форумі. Мабуть більшу кількість балів аури для нового статусу я заробив саме на ньому, бо вважав і вважаю, що треба писати і відповідати кожному, хто приходить прочитати, оставити комент у яких постійно звучить позитив і підтримка марафону. Тому дякую усім, хто витрачає свій час на читання або просто лайкнув. А останій підписник взагалі прочитав усю мою бібліотеку залпом і тому я вже Гуру!!!

Я думаю, що майже кожний, хто отримував цей статус, якщо до цього не стикалися з поняттям ГУРУ, то як мінімум гуглили, хто це такий. 

Гуру дійсно дуже має велике значення для деяких релігій і саме без цих людей не було можливості залишати чи передавати свої знання наступним поколінням.

Але мені більше сподоболося визначення ГуРу, де Гу - це темрява, а РУ - це світло. Тобто це рух від темріви до світла але інколи бува і навпаки, як з нашими сусідами.

 Мене ще точно ніколи не називали Гуру, але колись була одна історія, коли мене назвали приблизно так.

Ось ця історія.

Рік приблизно 2002, я працюю у сфері виробничого навчання на підприємстві, виконуючи обов'язки заступника керівника учбового закладу. А оскільки я заступник, то на мене покладено багато додаткових обов'язків різного напрямку: економічні, фінансові, охорона праці та пожежна безпека, постачання матеріалів. Загалом зараз згадую і за макітру хватаюся, як я це вспівав все роботи, при цьому виконуючи основний функціонал, тобто безпосереднє навчання робітників різним професіям.

Я досі пам'ятаю свою першу групу з приблизно 60 учнів. Я пам'ятаю той страх, мандраж коли треба було стояти перед ними і розповідати. В мене досі залишилася звичка під час любої розмови крутити щось в руці, любий предмет, це мене концентрує. Але з часом я перестав звертати увагу на кількість людей у класі, навчився тримати увагу аудиторії, навчився вести з ними діалог, а не монолог однієї особи, тобто як зараз кажуть - отримувати зворотній зв'язок. І пройшло через мене декілька тисяч тих учнів, деякі навіть по декілька разів, якщо підвищували кваліфікацію чи отримувалу якусь нову профессію.

Це я до того, що як би я не хотів, усіх запам'ятати я не в змозі.

І ось одного дня я поїхав на склади для отримання матеріалів. А тоді вже в нас з'явилась охорона і всі документи через них. Ну скажу так, таке собі задоволення, коли тебе з тими матеріалим декілька разів на КВП зупиняють, перевіряють, часу на це йшло достобіса. І кожного разу ти виходиш з тими документами йдеш до їхнього приміщення, чекаєш, бо ти не перший у черзі, одні заходять інші виходять, все вирує, всі на нервах. 

Сиджу я значить вже у самій кімнаті, де документи оформлюють, моя черга. 

Раптом відчиняються двері і заходить ще один охоронець і заводить двох чоловіків у стані зміненого розуму, це видно чітко. П'яні вони як чопики. Притуляє цей охоронець їх на стільцях навпроти мене, і вони просто засипають. Ну там охоронці починають викликати когось, хто їх буде везти на медичний огляд ну і таке інше.

А я дивлюся на цих двох зюзиків, а обличчя то знайомі, начебто десь бачив, тільки згадати не можу де.

Проходить хвилин двадцять, я вже закінчую оформлювати документи і тут один з цих клієнтів прокидається і починає дивитися на мене, аж неприємно стало. Він дивиться і каже:

-Ооооо! Сенсей! А Вас за що?

В мене мабуть був такий вираз на обличчі, що охорона просто ржала, вони то мене знали, бо часто перетинались.

І після цих слів я їх одразу згадав обох, що вчилися вони на слюсарів, працюють в Житлово Комунальному Госродарстві, постійно на заняття приходили під шофе.

Ось така маленька пригода, що зробила мій день не таким пасмурним. Про чоловіків взнав з часом, що наказали, але не звільнили.

Тобто Сенсеєм був, а Гуру не був! Тепер все зрівнялося!

Дякую за увагу!

З повагою Chak Krym!