Галопом по Європам, або як я потрапив до Австрії. Фінал.

Через те, що влітку я не міг жити в своєму гуртожитку, було прийняте рішиння взагалі змінити місце проживання, бо то зовсім не діло кожен рік виїзжати зі своєї кімнати, збирати речі, та думати де жити.. Тому переїхав до гуртожитку на іншій стороні міста, де жили майже всі мої друзі, на станції метро Газометр. Але кімната була вільна лише з Серпня місяця.

19-й рік, літо. Настала пора знову виїжджати зі свого гуртожитку, але було нікуди. Речі відвіз до друзів вже в новий гуртожиток, а сам вирішив поїхати додому на півтора місяці. Звісно попередив свого роботодавця про це і зі спокійною душею поїхав.

Повернувся через півтора місяці вже в новий дім. Можна сказати що це була така собі міні квартира на 4 спальні кімнати, 2 ванні, та кухня.

https://www.studentenwohnen.at/de/standorte/erdbergstrasse/  тут можна глянути фото

Жити самому в кімнаті кайф, кого хочешь водиш, коли хочеш приходиш, повна свобода. Повернувся звісно на роботу, якось було важко втянутися у це, дуже виснажила ця праця по ночам, але ще попрацював декілька місяців. Терпець урвався тоді, коли я зрозумів що не можна так жити, особливо коли повністю залежиш від графіку роботи. Проблема була в тому, що графік давали беспосередньо перед новим робочим днем і ніяк не можна було зкорегувати плани на своє повсякденне життя. Тому я звільнився.

Більш менш вирівняв свій графік і навіть почав вчитися (досі був на курсах, ніяк не міг здати той єкзамен з німецької), кинув пити взагалі, але досі курив табак, набагато краще і смачніше ніж магазинні цигарки, якщо вже травити себе то зі смаком 😂
Приблизно в цей період приїздила мати на декілька днів, ми ходили по музеях, та до зоопарку, їли в закладі де готують найкращі шніцелі, і просто гуляли по місту. (Фото ви вже бачили в одному з блогів)

В один з вечорів, я натикнувся на оголошення, що потрібні гравці у футбольну команду, ну я вирішив ризикнути. У відповідь я отримав запрошення на тренування. З того моменту я грав в аматорській лізі з футболу 11х11 (приблизно 7-ома ліга Австрії), двічі на тиждень тренування, та кожні вихідні гра, грав я на позиції воротаря. Навіть досі зберіглася тренувальна кофта, на холодну пору року.

20-й рік
З'явилася дівчина, життя потроху налагоджувалось. АЛЕ прийшов славнозвісний коронавірус. Комендантска година з 18:00 вечора, закріті заклади навчальні, розважальні. Закрито все крім магазинів і аптек. І чесно кажучи це був доволі депресивний період, не тільки через корону, а й через те що я ніяк не міг здати єкзамен та вирішити що ж я хочу робити по життю.
Влітку обмеження відмінили, і вже стало трішки легше. В один з днів дівчина витягнула мене з дому і ми поїхали в сусіднє місто Баден, це щось типу місто курорт, там знаходились теплі мінеральні джерела, які були відомі ще за часів Римської імперії. До самих джерел ми не ходили, а пішли на гору. Короче було класно.  (Фото знову крашнули сторінку, якщо встигну то додам в коментарі)
Повернувся футбол і навчання у життя, ну і якось так швидко сплинув час за цими всіма ділами.

21-й рік
Найняв репетитора з німецької, не за всі гроші світу, стабільно займався, вона сказала, що я готовий здавати єкзамен.
Екзамен написаний і на 99.9% упевнений в тому що я його здав. Через декілька тижнів приходять результати, і мені не вистачило 0.5 бала, щоб я вже нарешті міг піти в універ. Зіграв людський фактор, хтось з перевіряючих міг доставити пів бала, а мені попався принциповий ) Руки в мене опустилися. Ще місяць я ходив з думкою, що мабуть треба повертатися додому. Звісно всі були засмучені, рідні, друзі. Але я думав, що ще повернуся, один з друзів так робив, взяв перерву, виїхав на рік, а потім повернувся. Стосунки з дівчиною розірвав, вже на той момент не все було так добре в них.

В липні 21-го року я вже був дома. Стало легше, але лише до 24 лютого..

Ну якось так вийшло) Дякую за вашу увагу)

Бажаю успіхів за столами сьогодні)