Покер, карти і катран. Фінальна глава.

Адміністратор запросив Максима пройти до окремої кімнати.

‎Напів темна, прокурена, без вікон кімната нагадувала йому підсобку в його університеті, де збирався усякий лабораторний непотріб.

‎Слідом за Максом прийшов дилер. ‎

- Принеси дві нових, запакованих колоди, - він простягнув йому п'ятдесят доларів.

‎По очах дилера він зрозумів що це йому не дуже сподобалося.

‎Через відчинені двері Макс побачив що дилер підійшов до адміністратора і щось пояснював, в цей час до них доєднався Сич, і почувши про прохання Максима почав терти голову, мабуть йому це не дуже подобалося.

‎Через деяки час дилер зайшов до кімнати, в руці він тримав дві запаковані колоди карт. ‎

Слідом в кімнату прийшли Сич, Борман і Скрипаль, яких супроводжував адміністратор. ‎

- Панове, бажаю гарної гри, поводьтеся чемно один до одного, - слова адміністратора ледь не заставили Макса розсміятися.

Це було дійсно смішно, говорити таке шулерам.

‎Гра почалася.

‎В першу годину задачею Макса було помітити усі старші карти, а далі усі що залишалися нижче десяток. ‎Він розумів що шулери будуть теж це робити але своїми методами, щоб допомогти дилеру знаходити підходящі карти.

‎Починалася неймовірна битва розуму.

‎Максим помітив що шулери використовують різноманітні "маяки", добре що брат і про це йому росповів. ‎

‎- Доречі сьогодні зустрів Валеру з батьком, той переказав тобі передати від нього вітання, - звернувся Борман до Сича.

‎В цей час крізь лінзи Макс бачив що Борману роздали короля з валетом. ‎

‎Макс обрав такі мітки: на пікові наносив літеру і одну полосу, на трефу дві полоси, на бубну три. На черви він наносив лише літери. ‎

Коли він наніс позначки на усі карти, він з задоволенням звернувся до присутніх, - давайте відсвяткуємо нашу гру!

‎Усі погодилися, і через мить на столі стояла пляшка віскі. ‎

Макс дозволив собі трішки віскі.

В цей час він спостерігав як Борман з задоволенням наливав собі вже другу порцію віскі, а Сич під столом буцав його ногою, натякаючи зупинитися.

‎Все було як і спланував Макс. ‎

- Сто, двісті, не зроблять нас багатшими, пропоную подвоїти ставки.

‎На той час він програв вже приблизно тисяч десять.

‎Звісно підняти ставки було на руку шулерам, ті погодилися, але розіграли сцену вмовляючи Скрипаля якій почав акторську гру типу навіщо так дорого грати, і усі погодитись на таку пропозицію. ‎

До цього момента Макс інколи скидав більш сильні руки, щоб зрозуміти їх маяки, і дії дилера.

‎Дилер теж передавав знаки шулерам, але Макс не всі його рухи розумів поки що.

‎- Час настав, - подумав Макс, і почав чекати зручних роздачи щоб спустошити їх стеки.

‎Він не платив коли вони очікували засадити його в пастку, натомість вигравав коли бачив що вони розганяли банк зі сміттям, і намагалися блефом видавити його з банка.

‎Стек Макса збільшився в двічі. ‎

Через три години гри Макс мав більшу частину усіх фішок. ‎

Шулери панікували.

‎Віскі і програш робили свою справу. ‎Вони продовжували грати. ‎

В цей час до катрана зайшов чоловік в дорогому костюмі. Він підійшов до бару, замовив каву, і занурився в телефон, не помічаючи ні гравців, ні блідого адміністратора, який вже тремтів і не знаходив собі місця.

‎Адміністратор впізнав його одразу - це була впливова людина з кримінального світу.

‎Розуміючи куди він йде, Макс підстрахувався і звернувся до свого знайомого, якому колись він дуже допоміг, створивши хімічну сполуку і врятувавши його життя, після того як його отруїли. ‎

Про його присутність не знали ні Сич, ні Борман зі Скрипалем, їх гра продовжувалась за зачиненими дверима. ‎

Макс відібрав у них майже усі гроші.

‎Гнівні і розгублені погляди шулерів дуже подобались Максу. ‎

- Покер це не лише везіння, - кепкував з них Максим, - це математика і психологія.

‎Коли усі фішки перейшли до нього, він промовив,

- Панове, дякую за задоволення! ‎

Він знав що чотириста тисяч доларів в його руках зроблять свою справу, і вони захочуть відігратися. ‎

- Поклич адміністратора, - звернувся Сич до дилера.

‎Макс радів, усе йшло за його розрахунком. ‎

Через п'ять хвилин адміністратор приніс до кімнати триста тисяч які попросив в борг Сич, нічого не сказавши про присутнього гостя в їх закладі. ‎

В наступну годину Макс виграв і ті гроші що принели в борг. ‎

Він бачив кожну карту, бачив кожен рух, знав кожен наступний крок зазделегідь.

‎Розгублені невдахи не знали куди подітися. ‎- Поклич адміністратора, - голос Сича був тихим, майже без сиплих ноток.

‎Адміністратор зайшов до кімнати, і в куточку вони дуже довго пошепки розмовляли з Сичом. ‎

Він відмовляв йому в наданні позики.

‎- Принеси документи на ті дві квартири що в сейфі, - Сич був незадоволений що йому відмовили.

‎- Пропоную зіграти на дві квартири, - звернувся він до Макса, - ціна однієї сто п'ятдесят тисяч, друга коштує пів мільйона.

‎Макс очікував на цю пропозицію.

‎Адміністратор приніс документи, обміняв фішки виграні Максом на гроші, залишивши двісті п'ятдесят тисяч у фішках. ‎

- Ну що ж продовжуємо, - план Макса підходив до свого завершення. ‎

‎Через деякий час Макс залишив їх без грошей і документів на дві квартири. ‎

‎Сумні обличчя шулерів підказували йому що живим він наврядчи вибереться звідси. ‎ ‎

- Панове, пропоную ще одну угоду, - звернувся Макс, - усі речі що зараз на вас я оціню в двісті тисяч, гратиме один з вас, це ваш шанс відігратися.

‎ ‎Вони готові були пошматувати його за таку наглість. ‎

‎Максим дістав телефон, щось написав, і розкинувшись в кріслі продовжив,

‎- У мене ще пів години для вас панове. ‎

‎Сич поглядом дав вказівку усім роздягнутися.

‎- Панове, нижня білизна теж підлягає нашій умові, - Макс знущався по повній.

‎ ‎Коли Скрипаль і Борман в чому мати народила столли за спиною Сича, якій ще вірив що зможе хоть щось відіграти, в кімнату зайшов Олександр Миколайович, якому написав Максим. ‎

‎Побачивши цю картину: голі шулери, і Максим з їхніми грошима, він щиро посміхнувся. ‎

- Добрий ранок, не знав що у вас тут маскарадна вечірка. ‎

Шулери знали хто це, і навіть Сич який сидів, підскочив коли той зайшов до кімнати. ‎

- Продовжуйте, не зважайте на мене, - звернувся він до присутніх,

- Максиме, давай швидше нам треба вже їхати по справах.

‎Сич зрозумів що вони нічого не зможуть зробити з Максом, і він без проблем покине цей заклад, з грошима і документами на дві квартири. ‎

‎Присутні в спільному залі спостерігали за тим як з підсобки вийшли голі Сич, Скрипаль і Борман, в супроводі Макса і Олександра Миколайовича, за ними йшов дилер, тримавши їх речі.

- Речі відниси і поклади в багажник,-роспоряився Олександр Миколайович.

Дилер пішов на вулицю з речами.

‎Такого сорому цей заклад ще не бачив. ‎Посмішки присутніх принесли Максу додаткове задоволення. ‎Адміністратор пішов обмінювати Максиму виграні фішки на гроші, поки той з Олександром пили каву, а голі шулери стояли поряд. ‎

‎Вже за межами катрана Олександр Миколайович звернувся до Сича, ‎

- Я забороняю тобі і твоїм халуям торкатися карт. Як що дізнаюсь що ви порушили мій наказ, самі знаєте що з вами буде. ‎

- І ще одно, у вас рівно доба щоб повернути борг закладу, я особисто перевірю як ви це виконали.

‎Сич, Скрипаль і Борман кивали головою. ‎- А тепер пішли геть! ‎

‎Охоронець відкрив двері машини, і Макс з Олександром залізли всередину.

‎Вони ще довго витирали очі сміючись, спостерігаючи голі дупи невдах, які йшли по поки що безлюдній вуличці. ‎

Дякую за те що дочитали, за коменти і вподобайки🤗 

Це не перший і не другій такий сценарій написаний і придуманий мною, від кінця і до початку.

... я дійсно хвилювалася і переживав разом з вами, за долю наших надуманих героїв.