Покер, карти і катран. Глава четверта.

Андрій вийшов з катану.

‎Сонце тільки сходило.

Схиливши голову він йшов по безлюдних вуличках.

‎- Який же я дурень!, - сумні думки наповнювали його голову, - це кінець!

‎Підіймаючись сходами, він боявся зайти до своєї затишної квартири.

‎Йому здавалося що вона почне сварити за його безглуздий вчинок. ‎

Він сів на підлогу в коридорі, і сльози рікою залили його обличчя.

‎Йому здавалось що навіть монітор дивиться на нього з ненавистю.

‎Не роздягаючись він ліг в ліжко, і на диво швидко заснув. Кошмари супроводжували його сон. ‎

Як би він порадився з Максом, на дев'яносто дев'ять відсотків цього могло не статися. ‎

Прокинувшись він заварив каву і пішов на балкон палити. ‎В його голові була незакінчена пустота. ‎Грошей брати було ніде, але треба було щось вирішувати.

‎Вже цього ж вечора таксі везло його до того самого катрана. ‎

- Айтішніку, ти прийшов відігратися?, - голос Сича відверто дратував його. ‎Андрій покликав Скрипаля, і вони пішли до барної стійки. ‎

- Я не маю грошей щоб віддати борг, але в мене з собою усі документи на квартиру. ‎Він дістав з рюкзака купу паперів. ‎Сич і Борман спостерігали за цією сценою, продовжуючи грати. ‎

- Ціна твоєї квартири сто п'ятдесят тисяч, але я не збирався її купувати, та ще за таку ціну, - Скрипаль вже радів що окрім грошей Андрій програє і квартиру. ‎

- Я розумію що ти порядна людина і хочеш повернути борг, але за твою квартиру, зараз, прямо тут, тобі зможуть дати лише половину суми - сімдесят п'ять тисяч. ‎

Андрій кивнув головою. ‎

- Я згоден!, - сказав він, і його ноги вмить стали ватним.

‎Скрипаль покликав адміністратора і вони втрьох пішли в підсобку. ‎

Через десять хвилин Андрій вийшов, в його руках було сімдесят тисяч доларів. ‎Скрипаль йшов слідом, перераховуючи п'ять тисяч боргу. ‎

Сич і Борман спостерігали за цим, радіючи новому прибутку який на них очікував. ‎Почалася остання гра в житті для Андрія. ‎

‎Максим не міг дозвонитися до Андрія, тому зібрався і пішов до нього.

‎Подзвонивши в дзвінок, він відчув якусь тривогу.

Андрій не відчиняв. ‎Макс узявся за ручку - двері були відчинені. ‎

Андрій сидів за вимкненим монітором, його голова похилилася до грудей, руки звисали.

‎Він був мертвий.

‎На столі лежала записка для Макса. ‎

- Любий друже! Я такого накоїв, тупий дурень, мені дуже прикро, - далі була історія його програшу в катрані. ‎

Макс зателефонував своєму брату який працював в поліції. ‎

Чекаючи на поліцію він сидів навпроти свого найкращого друга. ‎

- Що ти накоїв Андрію, це так безглуздо, ми би вирішили це питання разом!, - він ледь стримував сльози.

‎Оперативна група зафіксувала факт смерті через самогубство, зібрали залишки пігулок, спакували тіло Андрія.

‎Брат Максима теж був присутній під час слідчий дій.

‎- Максим, його розвели, - проговорив він, - там тільки так усе і працює, з цим вже нічого не поробиш. ‎

Брат розповів йому про цю схему шахрайства: про підставних гравців, про дилера який частіше теж в цій зв'язці. ‎

Сум, біль, і суцільна порожнеча охопили Макса.

‎- Я помщуся за тебе друже! Даю слово, ці виродки заплатять за твою смерть!, - в його голові проносились безліч думок...