Покер, карти і катран. Глава п'ята

Поховавши найкращого друга, Макс не відмовився від обіцянки помститися. ‎

- Помста це страва яку подають гарячою, - з цими думками він провів наступні дні, ‎- Їх треба бити їхніми ж методами.

‎Макс не був ніяк пов'язаний з покером: він знав комбінації, роль позиції, але на цьому його знання і закінчувалися. ‎Він був хіміком - але ніяк не математиком. ‎Він згадав як брат росповів про пастку в яку потрапив Андрій.

Знайшовши привод, він завітав до брата, і почав з далека цікавитися як і якими методами користуються шулера щоб обдурити просту людину. ‎

Брат росповів про зачіски на картах, про підставних гравців, і дилерів які зачасту з ними в одній упряжці.

‎План помсти потихеньку складався в його голові. ‎Він почав читати про покерні стратегії, переглядав в інтернеті усе що могло йому швидко зрозуміти що таке цей покер.

‎Наступні два тижні Макс не виходив із лабораторії університету, де працював старшим науковим співробітником. Колеги думали, що він готує дисертацію по полімерах.

Насправді він створював зброю, щоб помститися за Андрія. ‎

Він розробив рідкий розчин на основі люмінесцентних маркерів, які поглинали ультрафіолет і випромінювали світло у вузькому діапазоні. ‎

Макс замовив спеціальні контактні лінзи з нано-напиленням, які блокували весь спектр, крім цієї конкретної довжини хвилі.

‎Для звичайної людини колода карт буде чистою, для Макса - кожна карта буде підписана величезними зеленими літерами прямо на сорочці, які бачитиме тільки він.

Ця фарба трималася більше двадцяти чотирьох годин. ‎

Навчання покеру продовжувалися в швидкому темпі.

Йому навіть прийшлося завести акаунт в одному з покер румів.

‎Він мав хист до всього підходити з особливою ретельністю, тому не швидив, все повинно бути крок за кроком.

‎Він замовив каблучку, в якій був отвір для гумки, яка в свою чергу буде замочена фарбою. ‎

На столі лежала колода карт. ‎

Макс тренувався наносити мітки. ‎