Полювання за трофеєм (#погляд у минуле)

    Зазвичай у нашій спільноті прийнято доволі оперативно ділитись своїми розповідями про власні перемоги чи невдачі. І в цьому однозначно є сенс, оскільки, як не крути, а своєчасна оповідь сповнена більш свіжими емоціями та враженнями. Однак багато кому вже відомо, що я не з тих хто шукає прості шляхи у цій справі, що, як на мене, не добре і не погано, бо й у моєму підході, як не дивно, теж є свої плюси – більш глибокий аналіз та погляд на події, оскільки маю банально більше часу, як на роздуми, так і на підготовку матеріалу.

    То ж сьогодні буде спроба зробити «ретро огляд», як заключного турніру попереднього сезону, так і помізкувати над тим, чи могли події для мене скластись таким чином, що б за його підсумками саме я здобув свій перший трофей.

        Частина І. «RegWar»

    Після переходу з ліги «Гуру» до «Еліти» одразу кількох сильних гравців, а саме: Gideon_First, Fat_Santa та DenysHP94, яких я з величезним запізненням, але все ж вітаю з підвищенням, грати стало відверто простіше, що стало хоча й не основним, але чого лукавити, теж доволі важливим фактором не поспішати слідом за ними.

    Однак на їх місце прийшли інші гравці, серед яких, на мою думку, найсильнішим є пан Sye – компетентний та цікавий опонент, що вміє думати, спостерігати, аналізувати та знаходити «ключики» до своїх супротивників. І чим більше ми з ним граємо тим цікавішим стає наше протистояння, оскільки регулярна гра з одними й тими ж людьми дозволяє сформуватись певній історії, яка прямим чином впливає на подальшу покерну взаємодію.

    І ось заключна «хомка» де ми знову з ним сидимо за одним столом поряд. Одна з перших роздач заключного турніру сезону..

    Я отримую 4-бет і постаю перед дилемою "що робити далі". Оскільки я не знаю наскільки широко мій опонент здатен мене переставляти і побоююсь "впаятись у натси", вирішую зіграти "call".

    Флоп для мене хороший, але якщо у опонента АА чи КК (яких усього 2 комбінації), то "мені глина". Що б не вибивати його потенційні блефи та не злякати умовні АQ, AJ, граю знову через "call".

    На тьорні виходить король, а мій опонент чекає. У мене другий натс, а значить я майже завжди попереду. На його чек я вирішую слоуплеїти, бо якщо Sye здається, то є невеликий шанс, що він або ризикне блефанути на рівері, або значно ширше проколить мій вельюбет. Також я сумніваюсь, що у мене тут є ще дві вулиці велью з Ах рук, а тому моє рішення мені подобається.

    На рівері виходить бланкова карта по якій я отримую те, що й хотів - ставку. Залишилось лише зімітувати важкі роздуми та піти в "all-in". На що отримую миттєвий "call".

        Частина ІІ. «SuperUser»

       Після вдалого старту на мене чекав доволі затяжний період невдач під час якого фішки я лише програвав. Все дійшло до того, що на момент коли у грі залишилось 14 гравців я зі стеком 9bb займав 13-те місце з 14-ти.

    І ось за наш стіл підсідає Electroairman, який зі стеком 142bb впевнено утримує лідерство в турнірі та є одним з головних претендентів на перемогу в лідерборді.

      На правах чіплідера та без зайвих церемоній він почав «утюжити» наш стіл постійними рейзами, що безумовно є правильною та хорошою грою з його боку... Поспостерігавши за цим кілька роздач та отримавши на руки KJs я вирішую, що з моїм стеком нема сенсу надалі чекати «у моря погоди», а тому на його черговий рейз я ставлю свій олин.

    І ця роздача мала усі шанси стати для мене останньою в цьому турнірі, але, як бачите, «святий рівер» заступився за мене.

    Проходить буквально кілька роздач і мені знову посміхається удача, Electroairman відкривається, а я маючи кишенькові КК та 15-16bb вирішую зіграти максимально прямолінійно – знову поставити олин, прикинувши, що 3-бет буде виглядати занадто сильно, а кол дозволить зайти в роздачу опонентам за спиною, що розмиє еквіті моєї руки.

    Знову перемога!

    А далі трапилась ситуація, яка, на мою думку, стала визначальною в цьому протистоянні. Через те, що у мене вже був непоганий стек і я піднявся на поточне 4 місце мені здалось, що варто зіграти обережніше, а тому на його рейз з BTN граю просто колом на SB.

    Зараз мені така моя гра абсолютно не подобається.. Стандартний рестіл був би на порядок кращим рішенням..

    По флопу я граю чек/кол на його невеличку ставку, а на тьорні, отримавши ТПТК, вирішую зіграти чек/пуш… Але опонент пушить сам чим збиває мене з пантелику, оскільки це означає, що у нього або блеф, або супер велью..

    Я вирішую взяти час на роздуми, оскільки помилка для мене означатиме кінець, а я ж щойно лише розкрутився. На те, що б зрозуміти, що мій опонент може так "впушити" не лише полярно, а ще й, наприклад, такий же доїзд у десятку, а отже колити я тут маю обов’язково, мені знадобилось секунд 30.. Ось що значить відсутність серйозної ігрової практики останнім часом…

    Тож провівши такий аналіз я впевнено натискаю "call", перемагаю і отримую стек 67bb.

    Після цього психологічна та ігрова перевага перейшла до мене. До того ж хтось з верховних покерних богів, у якості нагороди, вирішив мені увімкнути режим «SuperUser`a» на повну, а тому вже я перейшов у наступ, а Elecroairman навпаки – почав грати від захисту.

    Однак і ця тактика у нього теж не спрацювала, бо мені того вечора сипало «як з рогу достатку». Спроби опонента раз за разом підловити мене на блефі зазнавали фіаско, розбиваючись об мої натси.

    Далі  дивіться самі..

    Через те, що я не знаю які саме у Elecroairman'а були карти, я не можу, та й не хочу, судити про правильність чи не правильність його дій. Єдине, що б я зауважив, то це швидкість прийняття ним рішень. Тайм банк чомусь не використовувався взагалі. Цілком можливо, що там і думати не було про що, а тому він раз за разом потрапляючи в кулерні ситуації тиснув «сall». Однак опираючись на власний досвід я все ж думаю, що коли наша гра так стрімко «розвалюється на очах», взяти паузу або навіть піти в сітаут на кілька хвилин, що б перевести подих, точно не буде помилкою...

    Момент його вильоту я точно не пам’ятаю, але здається він невдало блефанув у fckSociety, таким чином завершивши турнір на 6 місці, хоча на момент роздачі, навіть попри невдалий стрік, він все ще займав 3 позицію в «турнірній таблиці»...

        Частина ІІІ. «Бійтесь власних (по)бажань…»

    Мені ж продовжувало так добре складатись, що у heads-up я вийшов з відчуттям, яке у покері має назву «тільт переможця». Жодних сумнівів у тому, що цей турнір вже мій у мене не виникало, а тому я почав робити помилки…
    Першою з яких стала спроба зрозуміти з ким саме я граю. Оскільки нікнейм опонента для мене був новий, то я вирішив поцікавитись у нього в чаті: «Хто ти на CM?», – на що отримав відповідь, яка мені не те, що не допомогла, а навпаки, збила з пантелику..

    Чи то від ейфорії, чи то від неуважності, я прочитав його відповідь «Сок іабле», не так, як мав - Cokiable, тим самим зрозумівши б, що це просто новий нік старого опонента, а «накрутивши себе», що це якийсь новенький «Гуру» з яким я ще не грав. Більш того, під час heads-up я пішов шукати хто ж такий цей «яблучний сік», на що витратив певну кількість часу так нічого й не знайшовши..

    Другою моєю «помилкою» стало побажання опоненту успіху.. Помилку я зумисне взяв у лапки, бо маю сумніви, що удачу можна віддати таким чином, але певна підозра щодо цього після даного турніру в мене таки з’явились…)

    Ну і остання помилка стала наслідком першою. Оскільки я не вірно визначив для себе тип опонента, то й тактику на heads-up вибрав теж не вірну. Хоча про усі ці причини моєї невдачі мені не прийшлось би розповідати, якби я виграв у цій роздачі де ми виставились на префлопі й у підсумку поділили банк…

    Окрім невдачі в олині я мав ще один «матчбол», але опонент зумів найти пас та викинути молодший стріт на рівері де не закрилось два флеш дро, що мене дуже здивувало та засмутило..

    Хоча з іншого боку його можна зрозуміти, бо коли ти бачиш раз за разом, як гравець показує лише натси, то у тебе виникає відчуття, що тільки на натсах він і грає.. В даній ситуації це відчуття його не тільки врятувало, а й принесло перемогу в турнірі..

            ЕПІЛОГ.

        Частина ІV. «Що було б якби…»

    Свою розповідь я розпочав з того, що хотів проаналізувати чи мав я попереднього місяця шанс нарешті здобути свій перший кубок на Cardmates. То ж давайте цим і займемось.

    У підсумковій таблиці переможець Vetkos1980 набрав фантастичні 52 бали. У мене ж за підсумками змагань – 41. Двічі я виходив у heads-up будучи чіплідером з доволі суттєвою перевагою над опонентами, але обидва рази програв. Якби я зіграв трохи краще або фортуна не відверталась у вирішальний момент, то дві потенційні перемоги могли принести мені ще додаткових 8 балів, чого, як ми розуміємо, все ще не вистачає для перемоги, бо 49 менше за 52. Проте був ще один турнір у якому я міг набрати значно більше очок, однак вилетів на баблі.

    Сталось це в турнірі легенд ось у такій роздачі проти Михайла «Хай Йому Грець» Гідеона.

    Оскільки це був бабл, а Михайло, як усім відомо, доволі лузовий опонент, я одразу вирішив зіграти лімп-пуш проти його широкого ізолейта..

    Сподіваючись забрати банк на префлопі або у випадку колу подвоїтись.. Але обидва мої плани провалились..

    Якби він мене не покалічив, то скоріш за все мені б вдалось зайняти місце вище 5-го та отримати не тільки шматок призового фонду, а й додаткові бали до лідерборду. Тому цілком очевидно, що саме Михайло винен у тому, що мені знову не судилось «взяти трофей»..)

    Ну нічого, настане свято й на моїй вулиці, а заповітний кубок з’явиться у профайлі. Поки що ж здобута 3 медаль цього сезону (🥈🥉🥉). Сподіваюсь та очікую на золото, але судячи з моїх поточних результатів – це буде не у жовтні..)

Будьте хорошими людьми – не соромтесь викидати коли блефую та оплачувати коли добираю, бо дуже хочеться нарешті здобути кубок! 🏆️