Я більше ніколи-ніколи, НІКОЛИ не буду працювати!

Так собі настрій для повернення до роботи, егеш?

Все почалося зі збою. У boya. У гоя. Мій мозок ліниться, навіть зараз.

Нє ну а шо?

Відпустку я планував у липні, в другій половині. Це було логічне та доречне. Як по підручнику. І період для гри не те щоб цукор, а після серій і червень мав завзято відкатаний, а до нього на серіях не сачкував. Плюс переапався всюди де тільки можна. Та й втома накопичилася серйозна, перенервував кілька разів за той період. Все казало - гоу відпочивати!

Але ж гоп! І раптом ВБЕТ подав ознаки життєдіяльності. Хтось зі стаффу мені у втомлені вуха закричав франкенштейнівське "It's ALIVE!!!", а потім прошепотів - "пролонгацію контракту хочеш?".

А я - хотів.

Ну і от на другій половині червня постала переді мною задача - видати терміново 12 етерів за 15 днів. І я, знаєте, не те, щоб байдикував у першій половині місяця. Дружина збиралася сказати мені все, що вона про мене думає з цього приводу. Але вирішила вчинити мудріше - спочатку видала мені емоційний бойкот, а вже потім (десь за 2 тижні емоційного знущання) - висипала на мене разом із конструктивною критикою моєї поведінки це й повноцінний набір жіночої образи, приправлений аргументами дивними, незбагненими та час від часу суперечливими один до одного. І, не зважаючи на те, що я є сильна і незалежна особистість, на маніпуляції не ведуся та достатньо розвинений, щоб виділити розумне зерно серед струму інформації, що може конкурувати з ніагарським водоспадом, - я все схавав. Бо я був надто втомлений і прагнув відпочинку.

В цілому, з більшістю питань ми розібралися, а щось я просто відклав у довгу скриню, щоб самому собі не заважати в процесі довгоочікуваного відновлення одразу на початку серпня. Бо чесно кажучи, я себе загнав. Перевтомився, перегорів. Що є, то є. Мільйон разів казав собі не дободити до крайнощів, вчасно брати відпочинок... але ж ненавчена свиня. Що з мене взяти?

Та в перших числах серпня після титанічних зусиль - пішов відпочивати.

Я б не сказав, що мій відпочинок пройшов якось надто насичено. Та я чимало часу провів так чи інакше - за книжкою та біля води. Нерідко - водночас. Читав як художню літературу, так і всіяку фігню. Сильно кортіло мені зазирнути в майбутнє, щоб якось підігнати у себе в голові картину світу під щось, що моя виснажена психіка могла б перетравити.

Спойлер

Спойлер

Не допомогло.

В перші ж дні прочитав "Наступні 100 років" Джорджа Фрідмана та "Коротка історія майбутнього. Світ в найближчі 50 років" Жака Аталі. Ну не сказати, що зовсім фігня і змарнований час. Але ефект, напевно, як від горохового супу. Мозок пропукався та відпустив це все діло. Гірше справа обстояла із всюди забороненим та пропіареним фільмом "THE IMPACT". Звісно, всі 8 годин я не посилив, але можу відповідальним чином проголосити, що то є велетенський шмат лайна. Тут, навіть, додати нема чого.

Неповні 15 годин я віддав експертам зі всіх питань з Тік-Току. Трохи часу приділив дітям. Трохи - друзям. Ну і перед сном під насіння з дружиною якусь фігню дивилися. Нічого особивого - якась кіношка, якийсь прохідний серік. Нічого особливого. Дисципліновано щодня приймав алкоголь в рандомних кількостях, їв погану різноманітну їжу. Здається, разочок на велосипеді прокатився. Але це не точно. В спортзал не ходив, покером не цікавився.

І знаєте? Сподобалося це мені!

Розумію, що довічно так тримати не могло. Як людина, що щодня робить зарядку, я міг відстежувати не лише прогресующе збільшення ваги, а й погіршення фізичного стану. Да так, що оастанні 2 дні я вже зарядку не робив.

Та попри все - вертатися до роботи я не хочу. Мені сподобалося нічого не робити. І це важко, друзі!

Я щось роблю крок-за-кроком: в зал пішов, на зібранні школи був присутнім, пишу цей пост. Та відчуваю просто шалений супротив всередині. Так, це - лінь. Але працювати треба вже зараз. І дуже треба розшукати цю внутрішню мотивацію якомога швидше.

Бо я знаю точно: якщо я в цьому зафакаплюся - життя стане лупити по дупці палкою.

Треба себе дісциплінувати.
Ідеї є. Сил втілити їх - обмаль.


Буду писати про свій прогрес. Бо регресу вже забагато.

Оцінити блог:
19
Україна BigGOGI Фанат
Фанат
Покерист з 20+ років стажем. Стрімер. Контент-мейкер. Блогер. Інфлюенсер. Співзасновник Покерної Школи Еволюція. Був Амбасадором GGPoker UA. Був покерним Амбасадором VBET UA. А також я - чоловік неймовірної жінки та батько двух чудових доньок.
Коментарі (16)
Україна greenlarrow27 Легенда
Легенда

До всього з часом звикаєш і потім важко себе переключити на інше

Бажаю сил та наснаги щоб якомога швидше повернутися у робоче русло 💪😉

1 відповідь
Україна BigGOGI Фанат
Фанат

Дякую! ❤️

Україна qok24 Еліта
Еліта

Розповсюджена проблемка)

Цікаво пишеш. Продовжуй!

1 відповідь
Україна BigGOGI Фанат
Фанат

Дякую! ❤️
Як раз хочу дисциплінувати себе також в плані ведення цього блогу.

Типу, дисципліна ведення блогу призведе до дисципліни в решті справ

Україна Ryjier Легенда
Легенда

Гарний пост,сил і натхнення і звісно завжди вибирайте себе .

1 відповідь
Україна BigGOGI Фанат
Фанат

Дякую, друже ❤️

Україна nikolatesla54 Еліта
Еліта

Написано талановито! Але, Єгоре, як казав один відомий класик "не вірю". Не вірю, що ти не хочеш грати в покер😄

1 відповідь
Україна BigGOGI Фанат
Фанат

Я точно буду над цим праювати 👍️

Україна Gymkabasik Еліта
Еліта

👍👍

Чекатиму обов'язково продовження блогу 😉

1 відповідь
Україна BigGOGI Фанат
Фанат

Дякую 🔥

Україна xxxGGWPxxx Легенда
Легенда
Та попри все - вертатися до роботи я не хочу. Мені сподобалося нічого не робити. І це важко, друзі!

Лінива ти дупка, Гогі!

Але ми тебе чекаємо та любимо! Вертайся! 🤗

1 відповідь
Україна BigGOGI Фанат
Фанат

що маємо - те маємо, дякую, що чекаєте

Немає нічого важливішого за сім'ю, моя суб'єктивна думка, яка підкріплена багажем життєвого досвіду за плечима. Час від часу ми усе менше приділяємо уваги своїм близьким, тому що занадто сильно загрузли в роботі та покерній рутині, яка дедалі більше віддаляє нас від особистого побуту та сім'ї, наші діти ростуть швидко, у наших жінок закінчується терпіння, деколи диву даєшся, як швидко летить час, який уже не повернути назад...

Головне вчасно навчити себе тиснути на кнопку стоп і казати собі, "досить! є важливіші речі та дорогі мені люди, які потребують і заслуговують на мою увагу, які сумують за моєю увагою, бо вони люблять мене, всіляко підтримують мене, а головне - вірять у мене"...

Тили наше все, тому ти вірно зробив а головне вчасно себе зупинив

.Знаєш, часом ми вимагаємо багато від наших близьких людей, і вони нам віддають все, що ми вимагаємо, а натомість їм багато чого не потрібно, просто трошки уваги і турботи. Це не так багато, але дуже важливо для них.

Бережіть свої сім'ї .Бережіть один одного.Все інше має менше значення. Повірте мені на слово.

Бажаю автору і всім нам українцям мирного неба над головою і якнайшвидшої нашої перемоги.

Курськ - це Україна, як і Кубань, Бєлгород..Скоро всі зустрінемося на березі українського Криму

Слава Україні !

Відредаговано
1 відповідь
Україна BigGOGI Фанат
Фанат

❤️
Героям Слава!

Serhii_C23 Легенда
Легенда

Я зачитався)) може книжки було і не дуже, та думку подавати оригінально, мабуть, саме вони і допомагають) а уривок про злість дружини — це шедевр 👏🤩😁

1 відповідь
Україна BigGOGI Фанат
Фанат

Дякую, друже ❤️

Незареєстровані користувачі не можуть залишати коментарі.
Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.