Як я вийшов із ментального глухого кута за столами.

Основна мета мого розбору була в тому, щоб:

1. не відчувати дискомфорт під час гри
   
2. перенаправити енергію з деструктиву на конструктив
   
3. не маскувати почуття, а виявити причину їхньої появи

У другому пості я закінчив питанням: «що ж з цим всім робити?»

І ось яку відповідь я на нього знайшов.

Треба забрати у ГВЧ суб’єктність і домовитись із собою.



Тому що я можу впливати на мотивацію, а ГВЧ — ні, бо йому байдуже.

Я зробив для себе таку схему. Вона не універсальна, але мені допомогла.

Я склав прайс з балами у Google Docs.

• 100 балів — це потішити себе чимось смачним, яке рідко собі дозволяєш.
• 300 балів — можна обміняти на умовний короткий день (замість 3к — 1.5к, наприклад).
  
• 500 балів — додатковий вихідний у будь-який день тижня.
  
  

Важливо, що це саме те, що мене мотивує — додатковий відпочинок без відчуття провини.

Як ці бали нараховувати?

Тут я пішов таким шляхом. Я вибрав саме ті моменти, на яких я максимально тільтую.

З них — найгарячіші, а саме такі руки як у звичайних спотах, так і в 3-бет потах:

• AA
• TT–KK (високі пари)
• AK / AQ / KQ — високі неготові руки

Ці ті руки які у мене завжди асоціюються з великим потенціалом виграшу, і саме коли я програю з ними, я впадаю в тільт.

Фрази, які я описував у першому пості, найчастіше виникають саме з цими руками.

Ці руки я просто відмічаю в трекері під час гри, а аналізую і нараховую бали вже після ігрового дня.

Всього можна отримати максимум 5 балів за одну роздачу.

Для цього потрібно відповісти «так» або «ні» на ці запитання.

Кожне «так» — 1 бал.

1. Чи розумів я під час гри, чия це дошка — моя чи опонента?
2. Чи відіграв її з цим розумінням?
3. Чи враховував стиль гри опонента?
4. Чи усвідомлював, як карта терна змінила дошку і кому більше допомогла?
5. Чи усвідомлював, як карта ривера змінила дошку і кому більше допомогла?

Таким чином я не тільки забрав роль мотиватора у ГВЧ, але ще й прив’язав мотивацію до реальних показників, які покращують мою гру.